Proverbs 23

свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є! 1Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду 2та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість, 3як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“ 4Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої, 5і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний. 6Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх. 7І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх, 8аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив: 9направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх! 10Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів! 11Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні! 12Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле, 13а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став! 14Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю, 15Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене! 16Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го! 17Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки, 18бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе! 19А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
20

Псалом навча́льний, Аса́фів.

21 На́що, Боже, наза́вжди Ти нас опусти́в, чого
розпали́вся Твій гнів на отару Твого пасови́ська? 22Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, — 23підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині! 24Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, — 25виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева. 26А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами, 27Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили. 28Сказали вони в своїм серці ▼

▼Сказати в своїм серці — подумати про себе.

: „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів... 29Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... 30Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє? 31Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ! 32А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі! 33Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах, 34Ти левіята́нові ▼

▼Левіята́н — крокодил, символ Єгипту.

го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині, 35Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!